’рам

—в¤щенник ви¤вивс¤ молодим, майже юнаком, але з лицем твердим ≥ р≥шуч≥м. ј кажуть, у давнину архетип св¤щенника був мТ¤кий ≥ лаг≥дний. Ќе те, що зараз Ц зараз духовн≥ пастир≥ мус¤ть згуртовувати розпорошену громаду дл¤ боротьби з переважаючим ≥ безжальним супротивником.

УјмманФ, - Уотець ≤зоФ, - вони лише потисли руки, аби не привертати уваги. ’оч була глупа н≥ч, а навкруги Ц безл≥ч нетверезих компан≥й, але величний, гром≥здкий храм ¬елеса с¤¤в, звично п≥дсв≥чений прожекторами. “ут, на площ≥ перед храмом, взагал≥-то не можна влаштовувати зб≥говиська, але що вд≥Їш, ¤кщо Ї простора, зручна площа в центр≥ м≥ста Ц голомоз≥ нав≥ть не намагаютьс¤ навести тут пор¤док.

—естра ћ≥ п≥дштовхнула јммана, ≥ в≥н почав: У’очу розпов≥сти про одну при¤телькуФ. ќтець ≤зо, уважно слухаючи, смикнув —естру за рукав ≥ вс≥ троЇ п≥шли вулицею. У¬она хоче христитис¤. ѓњ батьки збираютьс¤ видати зам≥ж, а вона кохаЇ ≥ншого. ѕричому головний аргумент њњ батьк≥в Утак хоче ЋадаФ, тож вона уже ненавидить ≥ традиц≥њ, ≥ бог≥вФ. Ујле ненавист≥ замалоЕФ, - ќтець був незадоволений. У¬она мр≥Ї, щоб ус≥ були в≥льними ≥ могли брати шлюб за коханн¤мФ. Уј знаЇш, Ї люди, ¤к≥ любл¤ть справедлив≥сть, т≥льки коли почуваютьс¤ обд≥леними. ¬с¤к може бути. ј хто њњ любий?Ф У азала, йому теж подобаЇтьс¤ христи¤нство. ¬з¤ти б њх обохЕФ. Уј в них вже було?Ф УЌ≥, дл¤ нењ це усеодно що застрелити кн¤з¤Ф. ≤нший би, певно, у такому стан≥ крутив би соб≥ гудзика, але отець ≤зо лише спок≥йно склав руки в замок: - Ући радо допоможемо ус≥м потребуючим. јле брати в нашу родину можна лише тих, хто прийшов до нас ц≥лковито зважено ≥, дуже важливо, дос¤г миру усередин≥ себе. ≤накше нас чекаЇ занепад або виродженн¤. ќкр≥м ≥деолог≥чноњ п≥дготовки, зважай ≥ на особист≥ стосунки. як вар≥ант, можу пов≥нчати Ц може, вони не знають, ѕапа –имський ¬алтасар дозволив виконувати тањнства ≥з нехрист¤ми. ¬ тому документ≥ написано, що це - дещо хороше, чим можемо послужити людству; це додаЇ христи¤нству попул¤рност≥ ≥ водночас не становить загрози дл¤ ¤кост≥ ÷еркви. ’оча н≥, поки що про це не кажи. ѕоспри¤й, щоб у них ¤комога скор≥ш в≥дбулас¤ близька зустр≥ч. ѕри цьому людей часто можуть сп≥ткати неприЇмн≥ сюрпризи в соб≥ ≥ одне в одному. „им скор≥ш вони почнуть Ц тим б≥льше в них часу, щоб роз≥братис¤ з усим цим. Ѕрати њњ одну Ц зовс≥м погано: через к≥лька рок≥в вона нам пригадаЇ, що ми не розвТ¤зали њњ проблемуФ. —естра ћ≥ перестала слухати ≥ тепер уважно дивилас¤ на моб≥лку.

„ерез к≥лька хвилин назустр≥ч вийшли весела бойова д≥вчина ≥ хлопець завб≥льшки з ведмед¤. —естра ћ≥ помахала њм, а наблизившись, по¤снила: Уце новий св¤щенникФ. Уќтець ≤зоФ, - У≈й¤Ф, - вони н≥жно обн¤лис¤ ≥ поц≥лувались. У ебарФ, - ќтець перестав в≥дчувати землю п≥д ногами ≥ безпорадно повис на широченних груд¤х.

≈й¤ п≥дн¤ла палець, щоб њњ слухали: У—права така. ¬исел¤ють старий будинок, хочуть перебудувати в ≥ще один торговий центр. ∆ител≥в не так ≥ багато, але њм тепер т≥льки п≥д лавки ≥ти. ћи приведемо туди людей, хай побачать на власн≥ оч≥ ≥ ви¤вл¤ть незадоволенн¤. ќсь лист≥вкиФ, - ≈й¤ прив≥дкрила напл≥чник, у ньому д≥йсно ви¤вилос¤ повно пачок лист≥вок. У”с≥ знають, що робити? Ћист≥вки Ї звичайн≥, дл¤ багатих, дл¤ б≥дних. ≤ ось новий гатунок Ц дл¤ незвичайних Ц ¤кщо вам здаЇтьс¤, що житло оформлене не зовс≥м так, ¤к прийн¤тоФ. У“о що, дл¤ р≥зних верств Ц р≥зна частина правди?Ф - здивувавс¤ јмман. У“а н≥, лист≥вки в≥др≥зн¤ютьс¤ лише ≥нтонац≥Їю, одним-двома словами. ћи ж, п≥дсовуючи њх, бачимо лише, ¤к вигл¤даЇ квартира зовн≥. јле нав≥ть така виб≥рков≥сть зб≥льшуЇ ефективн≥сть у п≥втора рази, а то й вдв≥ч≥Ф.

Уј там по¤снюЇтьс¤, що справа не в одному будинку ≥ нав≥ть не в ус≥х будинках?Ф, - запитав ќтець, - Уважлив≥ше ж спр¤мувати увагу громадськост≥ на усю системуФ. Уўе б пак, будинок Ц це скор≥ше прив≥д. ” лист≥вц≥ нат¤к: мовл¤в, завтра кн¤жичу Ѕориславу сподобаЇтьс¤ тв≥й будинок ≥ в≥н ≥менем свого батька проголосить його своњм. ѕропонуЇтьс¤ прийти з червоною стр≥чечкою, а щоб голомоз≥ не зупинили Ц принеси стр≥чку у кишен≥ ≥ начепиш уже в натовп≥. ¬т≥м, ус≥ зараз все прочитаЇтеФ.

 оли ≈й¤ вже д≥лила пор≥вну пачки лист≥вок, нев≥дь зв≥дки долучилас¤ пара хлопц≥в - Ќемо з братом ¬ойком. “ут, на н≥чн≥й вулиц≥, коли поруч лише брати та сестри, вони могли дозволити соб≥ триматис¤ за руки. «а законом, кожному ≥з них це могло коштувати голови. ѕевно, вони теж одержали свою частку, однак јмман вже п≥шов Ц запихати лист≥вки п≥д двер≥.

Ѕуло б помилкою гадати, що решта шестеро тихо роз≥йшлись ш≥стьма шл¤хами. ќко отц¤ ≤зо, немов детектор, зареЇструвало одну з кишень Ќемо, а по хвил≥ рука вит¤гла зв≥дт≥л¤ невиразну книжечку в зелен≥й пал≥турц≥; - УЌу не можна ж так! ¬куп≥ з лист≥вками вона стаЇ занадто важкою. —ховай п≥д лавкою, пот≥м заберешФ. Ќемо спершу дививс¤ на ќтц¤ з де¤ким подивом, але швидко вТњхав. ќдин прим≥рник —в¤того ѕисьма, що замасковане п≥д звичайну книжку, майже н≥чим не загрожуЇ; однак лист≥вки сам≥ по соб≥ ведуть за грати, разом з ус≥м вм≥стом твоњх кишень.

≤ще далеко до св≥танку робота була зак≥нчена, ≥ јмман вийшов на пустир, що в≥дд≥л¤в покинутий нап≥взруйнований квартал в≥д м≥ста. Ѕрат ¬ойк, сестра ћ≥ та  ебар щойно з≥бралис¤ там, не б≥льше двох хвилин довелос¤ чекати на ≈йю, Ќемо та отц¤ ≤зо. ¬они розташувалис¤ на першому поверс≥ в≥дносно ц≥лого будинку, ≥ отець ≤зо, що був сьогодн≥ без д≥вчини, забрав у Ѕрата ≥нфрачервон≥ окул¤ри ≥ зоставс¤ знадвору Ц на чатах. ∆одна жива ≥стота не зТ¤вл¤лась н≥ посеред пустир¤, н≥ м≥ж залишками будинк≥в, тож ќтець гукнув усередину Увсе чистоФ.

” найб≥льш≥й к≥мнат≥  ебар поставив на ¤щик Удекорац≥њФ Ц пакет з гор≥лкою та пТ¤ть одноразових стаканчик≥в, у ¤к≥ налив р≥зну к≥льк≥сть з пакета. ќб≥гр≥вач - добрий, з чорного ринку - одразу ≥ безшумно зробив пов≥тр¤ теплим ≥ лаг≥дним, наче молоко. ¬с≥ три дивани, що складен≥ були не б≥льшими за зошит, надулис¤ автоматично у спритних руках сестри ћ≥. ќд¤г н≥хто не розкидав, його охайно склали на ¤щики.

”с¤ компан≥¤ без проблем розташувалас¤ на найб≥льшому з диван≥в. јдже, ¤к в≥домо, т≥сн¤ва значно менш загрожуЇ тим, хто не гордуЇ притулитис¤. Ѕрат ¬ойк, що одн≥Їю рукою притис до грудей Ќемо, а ≥ншою пригорнув ≈йю, под≥ливс¤ товариству про св≥й сон. ѕро неск≥нченний водоспад.

јмман з сестрою ћ≥ першими в≥докремились ≥ усам≥тнились в менш≥й к≥мнат≥, де зам≥сть одного кутка стел≥ 礤ла д≥ра, в ¤ку прив≥тно зазирали зор≥, на своЇму м'¤кому ≥ прохолодному диван≥. ƒиван не намагавс¤ скинути ≥з себе людей, натом≥сть горнув њх до себе, так, наче в ньому було не пов≥тр¤, а поролон.  оли усе зак≥нчилось ≥ —естра л¤гла поруч, вони зТЇднали руки ≥ попросили Ѕога про усп≥х у њхн≥й безнад≥йн≥й справ≥.