якщо придивитис¤, фонтан складавс¤ з к≥лькох бетонних кружал ≥ к≥лькох трубок, пронизаних д≥рочками. ѕроте враженн¤ в≥д нього було д≥йсно казкове. Ќа в≥дм≥ну в≥д тих фонтан≥в, що у м≥стах, де струмен≥ утворюють правильне склеп≥нн¤, цей був, напевне, побудований математиком, що мав справу з незамкненими поверхн¤ми неск≥нченних пор¤дк≥в: всюди косу, вигнуту ≥ заплутану поверхню струмен≥в, що перетинала сама себе вс≥ма способами, можна було, не втомлюючись, розгл¤дати хоч сто рок≥в, ≥ не ви¤вити в н≥й жодноњ лог≥ки.

 оли ¤ п≥дв≥в погл¤д, сонце саме перетинало електрол≥н≥ю, а це означало що зараз р≥вно без семи четверта. ѕлац був викладений простими бетонними плитами, що утворювали примхливий в≥зерунок, навкруг сто¤ли корпуси "загального доступу". Ћаборатор≥њ з обмеженим доступом та адм≥н≥стративний комплекс знаход¤тьс¤ оддал≥к. я вже вкотре приходжу на цю зустр≥ч без тро¤нди, ≥ покинув думати про те щоб ховатис¤ п≥д л≥жком обклавшись подушками - достатьно в≥д≥йти в≥д фонтана. як ¤ вже вирахував, дев'¤носто в≥дсотк≥в сп≥вроб≥тник≥в провад¤ть так≥ ж розмови, ≥ начуватис¤ варто лише тим хто здогадуютьс¤ про щось суттЇве. ј знаючи глибину думки "вертикал≥", не доводитьс¤ думати що њх здогадка сп≥впаде з д≥йсн≥стю.

ќсь з-за рогу з'¤вилась ¬ега. Ќа таких зустр≥чах не прийн¤то називатис¤ справжн≥ми ≥менами, проте насправд≥ це радше традиц≥¤ н≥ж пересторога. ѓњ св≥тле довге волосс¤ завжди всел¤Ї в мене оптим≥зм. ѕрацювати в цьому ≥нститут≥ - не дл¤ моЇњ псих≥ки, хоча за майже п≥втора роки ¤ н≥ разу не пошкодував.

" ожна порода нео-людей нав≥щось та й потр≥бна", - вона не прив≥талас¤, аби не витрачати час; та й нав≥що... "але напевно ти пом≥тив що з ус≥ма без вин¤тку повод¤тьс¤ жорстоко". я не погодивс¤ - ¬они повод¤тьс¤ жорстоко ≥ з р≥дними д≥тьми, ≥ з п≥длеглими, ≥ з нами ус≥ма. "...Ѕудемо виходити з того що Ї т≥ з кого готують народну масу, ≥ Ї т≥ з кого вийдуть ел≥тн≥ прац≥вники - у будь-¤кому сенс≥. я думаю вирахувати через ф≥нансуванн¤ - ¤к≥й контор≥ знадобл¤тьс¤ наш≥ големи. ј наш заклад ¤к-не-¤к жере купу грошей. “и часом не працював в бухгалтер≥њ?" ¬ бухгалтер≥њ ¤ не працював, ≥ знаю лише одну людину ¤ка там бувала - д≥док з чорною кошлатою бородою. ≤ той, нав≥ть ¤кщо щось знаЇ, н≥защо не скаже - вс≥Їю душею хоче допомогти, але смертельно боњтьс¤. ћоже, ≥ неетично казати ¬ез≥ про старого, але слово не повернеш. “а усе одно вона в мене викликаЇ ц≥лковиту дов≥ру. "ѕокажеш мен≥ його. ј ¤ здаЇтьс¤ знаю про кого ти. –озкажи краще про свою роботу. “и казав, працюЇш над системою прийн¤тт¤ р≥шень дл¤ особистих стосунк≥в. Ќе пом≥чав ¤кихось дивних пункт≥в у своЇму завданн≥?" "“а наче н≥... ”се одно, все що ¤ роблю, шеф переробл¤Ї по-своЇму ≥ перестаЇ працювати". "ј ти замислюйс¤, це ж важливо. Ќаприклад, ¤ думала, що розробл¤ю невразлив≥сть до рад≥ац≥њ дл¤ прац≥вник≥в на реакторах; а наслухавшись про в≥йни за нафту, схил¤юсь до думки що це будуть екстрем≥сти - провокатори атомних воЇн".

“ам, далеко, у св≥т≥ м≥ст ≥ с≥л, у мене був друг, що вигадав пон¤тт¤ "не¤вного злочину". …ого зац≥кавило пон¤тт¤ з економ≥чноњ теор≥њ - "не¤вн≥ збитки", це зиск, ¤кий ти не отримав, хоча м≥г би отримати ¤кби д≥¤в ≥накше. ¬≥н вважав, родич≥ ус≥х загиблих за правду мали б рад≥ти, адже в тих умовах мовчанка ус≥х ≥нших людей була р≥внозначною тис¤ч≥ убивств. ѕослухавши все це, мен≥ здавалось, що у св≥т≥ немаЇ жодноњ чесноњ людини. ƒивовижний ≥нститут, в ¤кий ¤ перењхав на роботу, не р¤туЇ в≥д "не¤вних злочин≥в". “ут шанс≥в вчинити подвиг ≥ще менше, н≥ж у будь-¤к≥й з "благополучних" крањн; зате можна познайомитись ≥з людьми, що б≥льш, н≥ж решта, скидаютьс¤ на праведник≥в. “ам, у м≥ст≥, мен≥ так ≥ не вдалос¤ знайти д≥вчини, такоњ, ¤к, наприклад, ¬ега або ћур≥ - ¤ка суто теоретично могла б ризикувати собою задл¤ добра ≥ справедливост≥.

¬они сид≥ли на п≥длоз≥ одна перед одною ≥ перебирали пальц¤ми пальц≥ одна одноњ. ћур≥ - точно така ¤к ¬ега, але к≥стл¤ва ≥ р≥шуч≥ша на вигл¤д - зац≥кавилась моњм планом, що було на рад≥сть неспод≥вано. я мав де ховати ≥нформац≥ю - на своЇму к≥мнатному комп'ютер≥. “ам 64 терабайти, ≥ ст≥льки ус¤кого мотлоху, що збер≥гай хоч документац≥ю —трашного —уду - жоден сторонн≥й в житт≥ не докопаЇтьс¤. ћур≥ не запропонувала н≥чого визначного на тему винесенн¤ ≥нформац≥њ з ≥нституту. ќстанн≥й етап - звести нан≥вець роботу усього закладу - викликав у нењ захват. ”се житт¤ вона боролас¤ ≥з спокусою "генерувати" конфл≥кти серед своњх знайомих чи сп≥вроб≥тник≥в.

«а в≥кном повол≥ вечор≥ло, хоча зеленаве св≥т≥нн¤ над "таЇмничим л≥сом" ≥ще н≥¤к не вир≥зн¤лось на тл≥ неба.  оли ¤ вирушив до свого гуртожитка, ¬ега зголосилас¤ мене проводжати. Ќаш шл¤х прол¤гав через той самий плац, повз той самий химерний фонтан, а дал≥ - через дит¤чу площадку. ћ≥й д≥док, ¤к ≥ годитьс¤, сид≥в тутечки на парапет≥ ≥ креслив щось парасолькою на п≥ску. ¬ега погодилас¤, ¤кщо поцупить ¤кусь документац≥ю, нести до мене - на збереженн¤. ƒос≥ вона у под≥бних випадках користувалас¤ флешками, але флешки неодм≥нно губились, а коли знаходились, то ви¤вл¤лись порожн≥ми. ѕов≥¤в в≥тер, уже веч≥рн≥й, прохолодний, ≥ њњ волосс¤ полоскотало мен≥ щоку. „ас було прощатис¤. —ьогодн≥ уноч≥ ¤ планував сходити в "таЇмничий л≥с", а перед цим мусив багато зробити по своњй робот≥, ще й знайти час зустр≥тис¤ з –еЇм. –ей, що ходив туди на законних п≥дставах, ¤кось розкрив мен≥ таЇмницю - показав м≥сце, де можна в≥дпа¤ти одну секц≥ю загорож≥. —хоже в≥н уже шкодував про те, але тепер уже н≥чого не вд≥Їш, та в≥н охоче консультував мене перед походами та обговорював з≥ мною результати. ¬≥н казав, дос≥ н≥хто не знайшов сенсу у посланн¤х "л≥сових дух≥в".

ѕозаду почувс¤ жахливий дит¤чий виск, а також два гавкаючих голоси - чолов≥чий ≥ ж≥ночий. я давно звик до будь-¤ких дит¤чих ≥нтонац≥й, але лише в лаборатор≥¤х, тут, на площадц≥, можна було зустр≥ти лише справжн≥х д≥тей - р≥дних д≥тей сп≥вроб≥тник≥в. як ви¤вилось, широкоплечий с≥ропикий д¤дько, розсердившись за щось на свого синка, пхав його лицем в п≥сок. Ћа¤лас¤ знайома - т≥тка јга, в≥д ¤коњ ¤ свого часу д≥знавс¤ про методи сум≥щенн¤ електронного та б≥олог≥чного в мозках нелюден¤т. ¬она звинувачувала його у перенесенн≥ ставленн¤ до своњх розробок на ставленн¤ до р≥дноњ дитини, на що той в≥дпов≥дав, що вона н≥бито не дивитьс¤ дал≥ свого материнського ≥нстинкту.

“од≥ ¤ вчинив перший в житт≥ см≥ливий вчинок. ѕоборовши тремт≥нн¤ п≥д ложечкою, набравши пов≥тр¤ та з≥бравши все на¤вне самовладанн¤ в кулак, гукнув: "√ей ¬и! ƒл¤ ¬ас дитина - що, поб≥чний продукт, чи платформа дл¤ самоствердженн¤?"  оли ¤ в≥дновив здатн≥сть сприймати те, що бачу, в≥н був уже зовс≥м поруч ≥ замахувавс¤ кулачиськом. ѕерший удар ¤ в≥дв≥в, однак з другого обоЇ покотились в пилюку. Ќавкруг було достатньо людей, його таки в≥дт¤гли в≥д мене, а мене - в≥д нього. ¬≥н намагавс¤ поболюч≥ше вдарити тих, що його тримали, ≥ ситуац≥¤ розр¤дилас¤ лише коли прибула служба безпеки.

ћен≥ було пред'¤влено звинуваченн¤ у вчиненн≥ б≥йки - той, що напав на мене, ви¤вивс¤ зав≥дувачем в≥дд≥лу другого рангу. ѕоки ¤ з двома охоронц¤ми сид≥в п≥д папорот¤ми б≥л¤ м≥н≥атюрних кам'¤них фортець, цебто у вестибюл≥ конференц-залу, тут-таки за дверима, цебто у в≥дд≥лку служби безпеки, провадились ¤к≥сь консультац≥њ по телефону. ѕерш≥ дес¤ть хвилин принесли зв≥стку, що мене можуть т≥льки депортувати. Ќаступн≥ б≥льш ¤к п≥вгодини порадували мене ≥ншим вироком - с≥м рок≥в "контрольованого доступу". ≤ розшифрували це так, що с≥м рок≥в ¤ працюватиму в ≥нститут≥ там де скажуть, ≥ не зможу без дозволу н≥ виходити за територ≥ю, ан≥ заходити в будь-¤к≥ важлив≥ м≥сц¤. Ќарешт≥ сам начальник охорони прийшов до мене ≥ виклав суть справи: мене засуджують до семи рок≥в контрольованого доступу, але ¤кщо ¤ все ж таки не згоден, то маю право вибрати депортац≥ю. ƒобр¤че подумавши, саме це ¤ ≥ вибрав. ’то його зна, але ж в цьому заклад≥ н≥кому не побажаЇш застр¤ти "п≥д ковпаком".

 оли було вир≥шено, мене залишили у спокоњ, тож ¤ сид≥в пом≥ж тих самих двох охоронц≥в ≥ оч≥кував депортац≥њ. Ќа сходах промайнула знайома ф≥з≥¤ - куций хлопець в окул¤рах. я скочив на ноги, махнув йому рукою. ¬≥н пом≥тив це ≥ зупинивс¤. я п≥дб≥г до нього ≥ спробував почати розмову: "ми ≥ще не дуже знайом≥, однак...", в≥н погл¤дом затулив мен≥ рота, кивнувши на охоронц≥в, вз¤в мене за руку ≥ пов≥в вгору. ƒ≥йсно, ¤ ще не знав нав≥ть його ≥мен≥, однак зараз в≥н би м≥г мен≥ допомогти.

—ходи зак≥нчувались трет≥м поверхом, тут ми зупинились перевести подих. я продовжив свою тираду: "я тоб≥ дов≥р¤ю...", в≥н знову змусив мене замовкнути - цього разу його непокоњла чавунна рельЇфна картина, що вис≥ла на ст≥н≥ просто над його головою. ћен≥ хот≥лос¤ сказати, що, хоч ми ≥ не дуже знайом≥, але ¤ йому дов≥р¤ю, тож нехай познайомитьс¤ з т≥ткою јгою, –еЇм, ¬егою ≥ ћур≥ - ус≥ма, з ким ¤ балакав, ≥ разом зробл¤ть те що ¤ задумав. ј ¤кщо залишитьс¤ час - скажу ≥ще, в ¤кому дупл≥ захован≥ тридц¤ть аркуш≥в з каракул¤ми - "—лово до людства", сп≥льний тв≥р одного "л≥сового духа" ≥ м≥й, що народивс¤ в н≥чному л≥с≥ три дн≥ тому, ≥ ¤ ≥ще не встиг його н≥ занести в ≥нститут, н≥ в≥дсканувати.

ћи вийшли в простору залу. —т≥на навпроти була класною дошкою, перед нею сто¤ло багато ст≥льц≥в, а м≥ж ними сто¤ли хлоп'¤та з великими лисими головами та нелюдським погл¤дом. ћ≥ж хлоп'¤тами вештались "хрюшки" - маленьк≥ роботи, а в кутку в басейн≥ плавало двоЇ дельф≥н≥в, а радше дв≥ акули, а може двоЇ плавучих л≥нивц≥в.

ѕозаду наростав туп≥т зграњ охоронц≥в, хлопець в окул¤рах ви¤вивс¤ вже в ≥ншому кутку. ¬≥н невимушено шмигнув у ¤к≥сь двер≥, але його спок≥йний впевнений погл¤д промовл¤в: "¤ знаю що робити; ≥ ¤ це зроблю". ћене в≥дт≥снили до в≥кна, ≥, розчинивши в≥кно, ¤ ви¤вив, що, перескочивши метрову пр≥рву, можна опинитис¤ на пласкому даху сус≥днього корпусу. ћене обступили хлопц≥-виродки, у той час ¤к охоронц≥ скупчилис¤ оддал≥к та налаштувались дивитис¤ ц≥каву виставу.  оли ¤ стрибнув, "дельф≥н" наказав своњм вихованц¤м: "ану, стрибайте за ним, лов≥ть його", ≥ спок≥йно проконсультував "хрюшок": "хто в≥дмовитьс¤ стрибати - скидайте униз". я мельком подумав: у них така зал≥зна, н≥, алмазна дисципл≥на, що за весь пер≥од вихованн¤, може, одне дит¤ ≥ загине; "дельф≥н" каже так не тому що хоче смерт≥ неслух≥в, ≥ нав≥ть не дл¤ того щоб ус≥ одразу послухались - а передовс≥м щоб п≥дкреслити свою безмежну владу над учн¤ми.

—котившись по пожежних сходах, ¤ побачив просто перед собою чорнобородого д≥дус¤ з незм≥нною парасолькою - в≥н чомусь опинивс¤ тут, на в≥длюдному задньому дворику. "Ќу що, перепало тоб≥ в≥д мого сина? Ќе б≥йс¤, в≥н швидко спалахуЇ, але ≥ швидко в≥дходить, тоб≥ вже н≥чого не загрожуЇ. ¬≥н не ц≥кавитьс¤ н≥чим окр≥м самого себе". "“о ви - його батько???" Ќе гаючи часу, ¤ усе йому розпов≥в. ѕро ус≥х своњх друз≥в та про що ¤ балакав з кожним з них.  оли почав описувати хлопц¤ в окул¤рах - старий хитро усм≥хнувс¤, ≥ ¤ зрозум≥в що це зайве. ¬стиг розпов≥сти ≥ маршрут до дупла - в≥н починавс¤ з "любительского входу" до таЇмничого л≥су, а де це - знаЇ –ей.

Ќоги сам≥ понесли мене у б≥к лаб≥ринта склад≥в, хоч д≥дусь гукнув навздог≥н "—тривай!". ¬же поноч≥ло, розташувавшись у ¤к≥йсь бочц≥, ¤ дививс¤ на першу з≥рку. я намагавс¤ вгадати: коли мене зловл¤ть, ≥ чи ловитимуть взагал≥; чи повернусь ¤ у цив≥л≥зац≥ю а чи залишусь тут. јле чомусь на душ≥ було спок≥йно, ¤к н≥коли за останн≥ п≥втора роки. ¬≥дтепер з'¤вилас¤ впевнен≥сть, що ≥ тут, в ≥нститут≥, ≥ там, в усьому св≥т≥, вже не в≥дбудетьс¤ н≥чого жахливого.