јнгели мор¤

Ќ≥коли дос≥ ¤ не бачив мор¤. ≤, певне, не бачив би його ≥ще хтозна ск≥льки, ¤кби в≥дпов≥дь на моЇ резюме прийшла зв≥дк≥л¤сь ≥нде, а не з цього м≥ста, не великого але ≥ не малого, в останн≥ часи в≥домого ¤к гн≥здо ангел≥в. ¬од≥й маршрутки зрозум≥в мене ¤кось по-своЇму, ≥ висадив просто посеред л≥су, коло обдертого, страшенно самотнього стовпа. ѕроте, воно, може, ≥ добре, що залишок шл¤ху довелос¤ долати самост≥йно, бо сосни врешт≥ розступилис¤, ≥ ¤ побачив луку, вдалин≥ - промислову зону, ≥ майже на обр≥њ - так-так, клаптик мор¤.

якщо мене в≥зьмуть на роботу - мо¤ мала батьк≥вщина пересунетьс¤ сюди. “аке, бачте, вийшло, що н≥що, окр≥м грошей, не визначаЇ моЇ м≥сце проживанн¤: д¤дьков≥ достатньо одного листа щоквартально; друз≥в ¤ будь-де соб≥ знайду, але н≥ вони, н≥ ¤ не шкодуватиму, коли доведетьс¤ перењзджати; те саме стосуЇтьс¤ ≥ д≥вчини.

“ут, де шосе виходило з л≥су, на узб≥чч≥ сто¤ла хатинка - блок-пост; шлагбаум був гостинно в≥дкритий - в≥дведений аж до сосен. Ќа крайн≥й смуз≥ сто¤ла простецька машина, ≥ двоЇ вартових вит¤гали з багажника запасну покришку. ќдин з вартових - з усього видно, новак - запитав товариша: "невже ти справд≥ спод≥ваЇшьс¤ щось знайти?"; на що отримав в≥дпов≥дь: "у нас заведено перев≥р¤ти ус≥ машини, в ¤ких Ї ангели". ¬од≥й (≥ Їдина особа в машин≥), був, певно, ангел - поважна середн≥х рок≥в ≥стота в д≥ловому чолов≥чому костюм≥. ¬≥н тримав посв≥дченн¤ в руках, але ≥ не думав вставати з-за керма. я пересв≥дчивс¤: по вигл¤ду ангела, ¤кщо в≥н од¤гнений, завжди можна з однаковим правом (чи то однаково неправдиво) в≥днести його чи до чолов≥к≥в чи до ж≥нок.  ажуть також, н≥коли не можна вгадати, ким був ангел до перетворенн¤.

ўе два-три роки тому вони були великою р≥дк≥стю. “од≥ њх намагалис¤ звезти ус≥х в спецсанатор≥њ; однак ангел≥в ставало дедал≥ б≥льше, а л≥кар≥ встановили, що ц¤ хвороба не заразна, та ≥ не хвороба взагал≥. –ан≥ше њх смертельно ненавид≥ли ≥ традиц≥йн≥ бабц≥, ≥ бритоголов≥ борц≥ за б≥лу расу, ≥ духовн≥ пастир≥; тепер вс≥ засвоњли, що ангелом може стати будь-хто з будь-¤кого середовища, у тому числ≥ ≥ ти сам (≥ майже напевне це середовище покине). ќдне слово, н≥¤коњ катастрофи, просто людство пере-фор-матову-Ї-тьс¤.

™диний у м≥ст≥ хмарочос (з верх≥вкою, химерно зр≥заною навскоси) було видко майже зв≥дус≥ль. як ви¤вилось, в≥н сто¤в коло чималоњ площ≥, з ¤коњ роз'њжджались автобуси (¤ гадаю) в усе м≥сто; н≥чого, кр≥м житлових будинк≥в ≥ жаданого хмарочоса, навколо площ≥ не було, а њњ середина, поросла ус¤кими екзотичними деревами, трохи заглиблювалась; спуститис¤ туди можна було, з≥скакуючи по велетенських сходах, цебто по каскаду парапет≥в.

Ќа парапетах сид≥ло к≥льканадц¤ть майже великих ангел¤т (зазвичай ц≥ ≥стоти не називають себе дорослими), а також людськ≥ хлопц≥ та д≥вчата. ”с≥ неформатно вд¤гнен≥ (а на де¤ких не було ≥з од¤гу н≥чого кр≥м купальника), у саморобних, дешевих, але дуже вигадливих прикрасах. ќкр≥м ангел≥в та людей, на парапетах знаходились дв≥ г≥тари, книжки, зошити та ручки. јле н≥хто не грав ≥ не сп≥вав, не читав, не складав в≥рш≥ ≥ не обговорював ессе. ƒвоЇ пол≥цейських по черз≥ перетрушували сумки ≥ кишен≥ ус≥х присутн≥х. јнгели не пручались, але ≥ не вигл¤дали переможеними. Ќ≥ в кого з них не було заборонених речей (а в кого ≥ було, той добре ховав); зате вже сьогодн≥ про це приниженн¤ законослухн¤них громад¤н знатимуть ≥ пол≥цейське управл≥нн¤, ≥ в≥дд≥ленн¤ пол≥тичноњ опозиц≥њ, ≥ редакц≥¤ всенародно читаноњ газети; це один ≥з останн≥х дн≥в, коли ц≥ пол≥цањ ≥ще нос¤ть кашкети. ÷е зробить јйза - весела хоробра ангел, м≥цно збита та в золочених окул¤рах, що сидить з дальнього краю ≥ водить рукою по г≥тар≥ - бор¤чись з≥ спокусою щипнути струну. ѕроте поки що н≥кого ¤ тут не знав.

—аме тут ¤ вперше зустр≥в його. «елен≥ оч≥ усм≥хнулись мен≥; окр≥м очей, вона (чи в≥н) мала куций н≥с у весн¤нках, розкуйовджене волосс¤, пронизливо-жовту кофтину ≥ пронизливо-зелен≥ штани.  оли ¤ вдруге наваживс¤ гл¤нути на нењ, вона вже дивилас¤ наче кудись вб≥к, хоча краЇм ока тримала мене в пол≥ зору. ѕоловину в≥чност≥ тривала гра погл¤д≥в, ц¤ частково мука ≥ частково захоплюючий спорт: мен≥ н≥защо не хот≥лос¤, щоб ≥скра згасла, так ≥ не засв≥тившсь, а понад усе ¤ бо¤вс¤, що здмухну њњ хибним подихом. –аптом в≥н-вона прив≥тно гукнув: "ти щось шукаЇш?". «≥скочив на землю (в≥н сид≥в був на самому нижньому парапет≥, ногами не д≥ставав до земл≥ поза¤к був невеличкий на зр≥ст), п≥дкравс¤ до мене ≥ зачепив за л≥коть мою руку своЇю, що стискала довгасту темно-червону пл¤шку. Ќайдивовижн≥ше було в тому, що, ¤кщо дивитис¤ зблизька, п≥д кофтиною виразно вгадувались справжн≥с≥ньк≥ груди, не дуже велик≥, але пружн≥.

Ўкода, ¤к сл≥д побалакати не вдалось - ¤ ж все-таки посп≥шав на сп≥вбес≥ду. ƒо хмарочоса довелос¤ тупати, хоча, здавалос¤, ц¤ громадина просто нависала над головою, поки ми сид≥ли. ¬≥н таки встиг вив≥дати стратег≥чн≥ моменти про мене, збиравс¤ дочекатис¤ на тому ж м≥сц≥, ≥ об≥ц¤в жахливу розправу, у раз≥ ¤кщо ¤ провалю сп≥вбес≥ду. як ¤ тепер знаю, б≥льша половина ангел≥в прос¤ть називати њх в чолов≥чому род≥. ’оч насправд≥ ус≥ ангели - ж≥ночоњ стат≥.

ƒовелос¤ п≥дн¤тис¤ майже на самий верх. ћайбутн≥й шеф, на диво, був радий мене бачити, а за в≥кном лише син≥ло неос¤жне море (≥з земл≥ з цього ж м≥сц¤ мор¤ не видно). ¬и¤вилос¤, ми будемо розробл¤ти систему, що стежить за соц≥умом, збираючи дан≥ через кредитки; а дл¤ маскуванн¤, будемо також розробл¤ти п≥дручну програму банк≥вського прац≥вника. «а п≥вроку ми маЇмо зробити прототип, ≥, ¤кщо виграЇмо конкурс - в нас ц¤ робота буде надовго. Ўеф ≥ще довго розт≥кавс¤ думкою по древу (певно, повторював за замовником), на ту тему, що ми прийшли в таку епоху, коли св≥т зм≥нюЇтьс¤, ≥ що в≥д нас залежить, чи буде його еволюц≥¤ стих≥йною, чи осмисленою. ѕо¤снив нав≥ть, чому людству потр≥бна н¤нька: тут Ї ¤кась "теор≥¤ нер≥вноваги". ћовл¤в, хороше правило - корисне вс≥м, але кожному виг≥дн≥ше його порушувати. ќтож, в≥дтепер мен≥ працювати тутечки. я в≥дхилив пропозиц≥ю безкоштовно користуватись квартирою, наданою ф≥рмою; натом≥сть побажав купити цю ж квартиру в росстрочку. ѕостановили, що ≥ще будемо домовл¤тись.

ѕовернувшись на площу (в≥н був уже сам один, ≥ не сид≥в на парапет≥, а лежав поп≥д чимось на кшталт велетенськоњ папорот≥), ¤ вир≥шив йому показати одну штуку, що купив був у старого дивака, ¤ко екстраординарну пам'¤тку ≥стор≥њ. я його здибав на автовокзал≥, зразу перед тим ¤к вирущив в це м≥сто - в≥н бо, незаможний поет, розташувавс¤ у зал≥ оч≥куванн¤, що означало дл¤ нього н≥ч з комфортом. «а невелик≥ грош≥ в≥н передав мен≥ те, що, ¤к казав, вит¤г з≥ см≥тного бака: три засмальцьован≥ аркуш≥ в кл≥тинку, видран≥ з альбома. ћен≥ ≥ще й самому не принагодилось прочитати це, тож тепер читав разом з≥ своњм новим другом.

...

ƒень добрий. Ѕез опад≥в, волога не перевищуЇ 70%, температура 23 градуси, небесна сфера на 16% закрита б≥лими купчастими хмарами, в≥тер п≥вн≥чно-п≥внчно-сх≥дний нуль-п'¤ть - один метр за секунду. ¬ результат≥ запеклих дебат≥в з ѕаскалем, нарешт≥ затвердили список поганих людських рис, та в≥дпов≥дних њм пол≥морфних ген≥в. “им часом, щуровий в≥рус починаЇ давати перш≥ висл≥ди. ѕаскаль, п≥ддавшись на напол¤ганн¤ ћар≥, трохи прибрав у наш≥й к≥мнат≥. ќднак, в≥д свого ≥ в≥д мого ≥мен≥, категорично в≥дмовивс¤ пройтись по вулиц≥ (за що ¤ йому безмежно вд¤чний).

...

ƒень добрий. Ѕез опад≥в, волога 60%, температура б≥л¤ 19 градус≥в. Ќебо без жодноњ хмаринки. ¬≥тер сх≥дний 2 метри на секунду. Ќаша згра¤ щур≥в поступово заражаЇтьс¤; а все почалось з двох вогких заражених ганч≥рок. Ѕ≥л¤ 3% попул¤ц≥њ заразилось досить швидко, подальше зараженн¤ в≥дбуваЇтьс¤ повол≥. Ќе знаю, чи вистачить нам терп≥нн¤, але Ї п≥дстави вважати, що врешт≥ зараз¤тьс¤ майже вс≥. ” кожного зараженого прот¤гом 20 д≥б в орган≥зм≥ практично не залишаЇтьс¤ небажаних ген≥в (окр≥м дуже нечисленних, найменш м≥нливих тканин); морфолог≥чн≥ ознаки в≥д ген≥в не в≥дстають. Ћиш Ї поб≥чний ефект - у вс≥х заражених зелен≥ оч≥ зам≥сть червоних. Ќе знаЇмо зв≥дк≥л¤ це. ƒ≥тлахи заражених - незм≥нно повн≥стю в≥дпов≥дають нашому "≥деалу". “≥льки один ≥з заражених зм≥г в≥дновити природн≥й вигл¤д; цей щур - один з найслабших ≥ найл≥нив≥ших.

¬≥руси дл¤ ≥нших вид≥в також не пропали даремно. « третього штама заразили наше порос¤, ≥ з четвертого - одного ≥з трьох кот≥в. ћар≥ принесла нам чистий од¤г, а також поц≥лувала мене. ј ¤ не спром≥гс¤ сказати њй жодного слова. —оромно. Ќеправильно це, що вона зам≥жн¤, а чолов≥к нав≥ть не балакаЇ. Ќеправильно, що ѕаскаль не заробл¤Ї, живе за њњ рахунок. Ќеправильно нав≥ть, що не заробл¤ю ¤. Ќе знаю, що тут робити. «ак≥нчимо наш експеримент, а там подбаю ≥ про житт¤.

“реба буде спробувати зтаганити ≥ще один штам - ¤кий би, на додачу, виключав можлив≥сть двостатевого розмноженн¤, а натом≥сть робив легкодоступним партеногенез.

...

ƒень добрий. „ас в≥д часу дощ (швидк≥сть 25 метр≥в за секунду), температура 14 градус≥в, волог≥сть 100%, туман прозор≥стю нуль-чотири зворотних к≥лометри, в≥тру н≥¤кого. ”се небо вкрите с≥рими шаруватими хмарами. ¬перше за довгий час ѕаскаль вийшов на люди - щоб принести багато ус¤ких речей. ѕот≥м сид≥в, писав н≥чого не значущ≥ листи на ус≥х мовах св≥ту, та змазував њх супер-в≥русом. Ќаш в≥рус неймов≥рно живучий - до 120 д≥б поза орган≥змом, при температур≥ в≥д -10 до +60, легко поширюЇтьс¤ пов≥тр¤но-крапельним шл¤хом. ≤нкубац≥йний пер≥од 40 д≥б, упродовж ¤ких в≥н н≥¤к не про¤вл¤Їтьс¤, але заразити може; потому гени зараженоњ людини перебудовуютьс¤, необортно та без шкоди дл¤ здоров'¤. ѕаскаль звалив конверти в напл≥чник ≥ п≥шов - розсилати. Ќе скажу, щоб з ѕаскалем мен≥ було приЇмно, але без нього незатишно. ”се вдома видаЇтьс¤ незнайомим. ’оча б ћар≥ прийшла - але до вечора н≥, у нењ ж б≥знес.

...

¬≥н першим дочитав ц≥ записи до к≥нц¤. —першу впав у глибоку задуму, пот≥м весн¤нкувате лице напружилось, наче розгризав г≥рку п≥гулку; потому ви¤вилось, що в≥н такий нерухомий, тому що давитьс¤ з≥ см≥ху; нарешт≥ в≥н рад≥сно ≥ нестримно засм≥¤вс¤.

"Ќу, що скажеш?", - спитав мене. я в≥дпов≥в, що ц≥ двоЇ божев≥льних професор≥в потрудились недаремно. ѕевно, њх вже немаЇ серед живих. ѕ≥зн≥ше ¤ ц≥ аркуш≥ в≥дсканував ≥ збер≥г на флешц≥ в зашифрованому вигл¤д≥, а ориг≥нали спалив.

Ќасправд≥, ангели ц≥лком можуть бути окремим народом. ¬они здатн≥ народжувати, њм дл¤ цього нав≥ть не потр≥бна допомога ≥ншоњ ≥стоти - потр≥бн≥ лише листок м'¤ти, скибка лимону та г≥рчиц¤, розташован≥ у певному м≥сц≥. «годом ¤ д≥знавс¤, ангел може нав≥ть виконувати чолов≥чу роль, дл¤ цього на де¤кий час трохи деформуЇ себе (≥ йому це ненабагато важче, н≥ж скорчити м≥ну). јле це все не маЇ в≥дношенн¤ до моЇњ ≥стор≥њ.

”продовж дн¤ ми намагалис¤ не випускати одне одного з пол¤ зору. ƒовго ходили в≥длюдними горами (так, в ц≥й м≥сцевост≥ Ї справжн≥с≥ньк≥ гори), незм≥нно бойкотуючи стежки. «алазили на дерева ≥ в печери. ≤ вже затемна спустились до мор¤. ” мор≥ гули неаби¤к≥ хвил≥, а в≥тер був хоч сильний, але теплий ≥ лаг≥дний. ѕ≥вноч≥ ми купалис¤ ≥ загор¤ли; тьфу, х≥ба ж можна загор¤ти вноч≥?, але в≥тер швидко висушував та з≥гр≥вав наш≥ т≥ла; небо було зовс≥м чорне, беззор¤не; ми одне одного в≥дчували лише слухом ≥ дотиком. я розпов≥в њй (можна, ≥нод≥ все-таки називатиму цю ≥стоту "вона"?) про свою нову роботу; под≥ливс¤, що мен≥ хочетьс¤ будь що зберегти людство живим, аморфним, асистемним, св≥жим. Ќарешт≥ ми заснули, притулившись. ¬гор≥ була чорна н≥ч, поблизу - шумне море, унизу - м'¤ке м≥сиво товчених ≥ обсмоктаних морем ракушок, ≥ просто з нами - добрий лаг≥дний в≥тер.