«≥йшло —онце, ≥ в≥д кожного куща ген через усю землю прост¤глась неск≥нченна т≥нь. „ар≥вник лежав на п≥ску, ховаючись в т≥н≥ покрученоњ сосенки (про ¤ку не можна було сказати "г≥рська", бо навкруги була р≥внина), ≥ не подавав ознак житт¤. Ќасправд≥ в≥н був дуже зосереджений. ¬≥н лиш нап≥взаплющив оч≥, але не бачив геть н≥чого; жоден звук не бентежив його; т≥ло не в≥дчувало нав≥ть, лежить воно чи сидить; в голов≥ у „ар≥вника не залишилось жодноњ емоц≥йно пол¤ризованоњ думки, могли лише бути думки об'Їктивн≥ ≥ виважен≥. ¬же вкотре „ар≥вник намагавс¤ роз≥братис¤ в соб≥. ¬≥н мав купу власноруч зроблених грошей, ≥ вже вр¤тував безл≥ч житт≥в, однак дос≥ не придумав, ¤к розпор¤джатис¤ своњм власним житт¤м.

ќко „ар≥вника ворухнулось, зауваживши л≥так, що зд≥йн¤вс¤ в ранкове небо. “ой самий л≥тачок на тридц¤тьох пасажир≥в, що щойно прив≥з „ар≥вника в ц≥ крањ. « пов≥тр¤ним сполученн¤м усе спок≥йно, ≥ н≥ прост≥ люди, н≥ володар≥, н≥ пол≥тологи, н≥ економ≥сти не здогадуютьс¤ про те, що знав „ар≥вник: за к≥лька дн≥в почнетьс¤ останн¤ в≥йна, в ¤к≥й не буде переможц≥в. ¬≥д аеропорту до поселенн¤ вела асфальтова дорога, однак „ар≥вник подавс¤ п≥шки зовс≥м в ≥ншому напр¤мку - туди, де оселивс¤ його друг, той, що заповз¤вс¤ завоювати св≥т.

«а сосенкою блищало крих≥тне озерце - таких озерець-калюжок було безл≥ч у ц≥й м≥сцевост≥. Ќа протилежний берег вибралась д≥вчина. „ар≥вник њњ не знав, але було зрозум≥ло, що вона - одна з учн≥в ћудрец¤. ƒ≥вчина гл¤нула на л≥так, на „ар≥вника, пот≥м на свою руку (хоча на руц≥ не було годинника), ≥ з≥тхнула: "сп≥знилась". ≤... шубовснула у воду. Ќеймов≥рна к≥льк≥сть бризок ¤вно не в≥дпов≥дала ц≥й калюжц≥ жаб≥ по кол≥но. ўо було дал≥, „ар≥вник докладно не запам'¤тав, аж доки його ши¤ не опинилас¤ в полон≥ д≥вочоњ руки. ¬≥н здогадувавс¤, що ≥ще один рух - ≥ стане н≥¤к дихати. ћенш за все оч≥кував „ар≥вник такого запитанн¤:

"як щодо поклонитис¤ ди¤волу?"

ѕодумки вже в≥дкрив рота, але схаменувс¤ ≥ мовчав довго-довго. Ќарешт≥, через силу вичавлюючи з себе кожне слово, в≥дпов≥в: "що ж, доведетьс¤". „ар≥вников≥ ноги почали втрачати контакт з землею, а тиск на горл¤нку п≥дсиливс¤. "« рад≥стю, ¤ чим завгодно ладен служити нашому могутньому пану ƒи¤волу"; - дихати стало легше. "„им ¤ можу послужити його величност≥?" ƒивна незнайомка вже поставила „ар≥вника на землю, однак не в≥дпускала. "ј тепер ти повинен ≥ще когось змусити поклонитис¤ ди¤волу". "ј н≥защо!" "≤накше сам помреш"; - тим часом „ар≥внику нарешт≥ вдалос¤ в≥дновити р≥вновагу, ≥ в≥н неспод≥вано легко скинув д≥вчину ≥з себе. ¬она замислено с≥ла на п≥сок, поскубла кущик трави: "Ќ≥, так не годитьс¤. “и нам живий потр≥бен". ќб≥йшла навкруг озера ≥, знов неспод≥вано наблизившись до „ар≥вника, цього разу схопила його за руку, виламавши л≥коть. ¬≥н м≥г сто¤ти лише навшпиньках, м≥г роздивл¤тис¤ краЇвид ≥ нав≥ть подумки складати карту, але зв≥льнитис¤ без ризику дл¤ здоров'¤ було неможливо. "„и ти розум≥Їш, що без нашого могутнього покровител¤ ƒи¤вола весь св≥т загине?" ƒовелось погодитись. "ј чому, на твою думку, лише ƒи¤вол може вивести св≥т ≥з катастрофи?", - ди¤волопоклонниц¤ трусонула „ар≥вника, так що в≥н на ¤кусь мить в≥дчув страх≥тливий б≥ль у л≥кт≥. „ар≥вник вз¤в на озброЇнн¤ усю свою балакуч≥сть: "Ќу, в≥н сильний, наведе у св≥т≥ пор¤док. “ому ≥ хаос, що кожен що хоче, те ≥ робить. ƒи¤вол навчить кожного в≥дпов≥дальност≥. Ќе що небудь поставило людство на грань загибел≥, а саме христи¤нське безглузд¤ "¤кщо вдарили по прав≥й щоц≥ - п≥дстав л≥ву". Ћюдство повинно згуртуватис¤ навколо одного л≥дера, сильного ≥ р≥шучого. “≥льки так можна повсюдно налаштувати атмосферу пор¤дку, дисципл≥ни ≥ в≥дпов≥дальност≥. я ладен хоч зараз випустити тельбухи ус≥м ледар¤м, дурн¤м та збоченц¤м". "“и сам ледар ≥ збоченець; та й дурень, ¤к уже видно. ўо скажеш дл¤ свого пор¤тунку?" „ар≥вник в≥дчув, що хватка д≥вчини ослабла, вирвав руку ≥ удавано-втомлено гепнувс¤ на п≥сок. ƒ≥вчина с≥ла поруч: "“и не сказав найц≥кав≥ше. ƒи¤вол жорстокий, бо в такий час доброта обертаЇтьс¤ жорсток≥стю, ≥ лише в жорстокост≥ пол¤гаЇ правдива доброта. Ќ≥, ти цього не сказав".

 ≥льканадц¤ть секунд обоЇ, не дивл¤чись одне на одного, пересипали п≥сок кр≥зь пальц≥. ѕот≥м у д≥вчини в руках з'¤вилась авторучка ≥ спр¤мувалась „ар≥внику в обличч¤. ÷е була звичайн≥с≥нька авторучка, ≥ належала вона йому; друга його ручка, що могла стр≥л¤ти отруйною голочкою, раптово опинилась в ≥нш≥й кишен≥. ƒ≥вчина сховала ручку позаду себе, а сама по-материнськи поклала руку „ар≥внику на голову: "якщо ти духовно дезор≥Їнтований - звернис¤ до ¬еликого ѕана, в≥н розв'¤же твоњ проблеми ≥ надасть сенсу твоЇму життю. Ќайвище щаст¤ - в≥ддатис¤ в руки ¬еликого ѕана. Ќ≥чого не робити, доки не почуЇш його волю." „ар≥вник вм≥в блокувати своњ емоц≥њ, тож д≥вчина навр¤д чи здогадувалась, ¤к≥ слабк≥ струни зач≥пала. "” ¬еликого ѕана Ї план щодо всього сусп≥льства, кожн≥й людин≥ в ньому знайдетьс¤ м≥сце. ¬еликий ѕан - не покровитель безпор¤дку, але покровитель пор¤дку." "ј що ¤ повинен дати взам≥н?" "«овс≥м н≥чого. Ћише те, що ≥ так не твоЇ. —тань нормальним. “од≥ тоб≥ легше бути сп≥в≥снувати з ¬еликим ѕаном ≥ з ≥ншими нормальними людьми.  оли ти нормальний ≥ вс≥ навколо тебе нормальн≥ - завжди знаЇш, чого оч≥кувати в≥д ≥нших, ≥ ≥нш≥ про тебе знають, що ти н≥чого не маЇш проти них". “ут „ар≥вник р≥шуче повернув соб≥ авторучку. …ому з дитинства було властиве ман≥акальне небажанн¤ поступатис¤ нав≥ть др≥бкою свободи. ўо в≥н ≥ по¤снив: "ќце останнЇ ти повинна була завуалювати. ÷е з рад≥стю сприймалось в архањчному, безальтернативному сусп≥льств≥. «араз вс≥ дихають пов≥тр¤м плюрал≥зму. ј пасту назад в тюбик заштовхати непросто. Ѕ≥льш≥сть людей дос≥ мр≥ють вв≥рити свою свободу черговому ¬еликому ≤нкв≥зитору, але жоден кандидат не маЇ достатньо авторитету. “аЇмниц≥ збуджують допитлив≥сть, чудес на замовленн¤ не буваЇ."

„ар≥вник рвучко видобув з кишен≥ "тетр≥с". Ќа екран≥ були "кр¤коз¤бри", зрозум≥л≥ самому лише „ар≥внику. …ого лице стало стурбованим ≥ розгубленим. "якщо ¤ зараз продам, знижуючи ц≥ну, своњ акц≥њ одн≥Їњ нафто-спекул¤тивноњ контори, то, ¤ гадаю, всесв≥тн¤ в≥йна почнетьс¤ ран≥ше, але њњ початок буде менш кривавим". ƒ≥вчина, зачувши невесел≥ слова, скинула ≥грову маску: в≥дтепер њњ вираз обличч¤ визначавс¤ лише тим, що дме теплий лаг≥дний в≥терець, а поруч сидить друг, хоч ≥ малознайомий, але г≥дний дов≥ри. "ј в≥двернути в≥йну н≥¤к не можна?" "∆одного шансу. ÷ей чир¤к визр≥вав довг≥ роки, ≥ нарешт≥ визр≥в." "јле ж у св≥т≥ все спок≥йно! Ќевже люди так просто п≥дуть на в≥йну?" "“ак патр≥отизм знову утвердивс¤ ¤ко чеснота. ј в≥н, ¤к ти знаЇш, легко вдосконалюЇтьс¤ ≥ в шов≥н≥зм, ≥ в м≥л≥таризм. ≤, не забудь, зараз вс≥ в≥йни починаютьс¤ так, що кожна сторона вважаЇ, що це на нењ п≥дступно напали". "ќт ¤ ≥ у¤вл¤ю: за Ѕ≥бл≥Їю, буде к≥нець св≥ту, вс≥ народи муситимуть поклонитис¤ ди¤волу. ј ¤кщо так - то що воно таке?. “и у¤вл¤Їш?" "“ак соб≥". ќстанн≥ми дн¤ми „ар≥вник листувавс¤ з ћудрецем, ≥ про близьку в≥йну д≥вчина д≥зналась, безсумн≥вно, в≥д нього. "“и мене не пам'¤таЇш. ÷е ти заплатив мен≥ за л≥куванн¤ ≥ навчанн¤ дванадц¤ть рок≥в тому". "ј ти була ще в пелюшках, коли ¤ востаннЇ бачивс¤ з твоњм вчителем". "¬ нас його тепер так не називають. —початку тут жив ћудрець ≥ четверо його учн≥в. « того часу нањхало багато р≥зного люду, ≥ вс≥ звикли, що кожен в кожного може багато чому навчитис¤. —першу прињздили передовс≥м до нього, а зараз - до вс≥Їњ сп≥льноти".

«-за дерев вигулькнув пелехатий хлопець, њњ при¤тель (а може, коханець, суд¤чи з њх диханн¤ ≥ д≥аметру зрачк≥в, коли погл¤ди зустр≥лис¤), що менш за все на св≥т≥ прагнув вигл¤дати поважно. ƒ≥вчина, см≥ючись, оголосила, кивнувши на „ар≥вника: Ђќц¤ сволота прогнозуЇ третю св≥тову вздовж ≥ впоперек, але н≥кого не попередила!ї, ц≥ двоЇ, наче тигри, накинулис¤ на нього ≥, ¤к здавалос¤ б з боку, майже не торкнувшись, покотилис¤ в п≥сок. Ќаступноњ секунди вони вже сто¤ли ≥ хихот≥ли, а в п≥сок (так само загадково) заривс¤ сам „ар≥вник. ќт¤мивс¤, задихаючись у зашморгу на г≥лл¤ц≥, однак йому, гроз≥ св≥товоњ маф≥њ, доводилось р¤тувати своЇ житт¤ ≥ в б≥льш небезпечних ситуац≥¤х. “ож, коли в≥н приземливс¤, хлопець ≥ д≥вчина в захват≥ об≥йн¤ли його, а д≥вчина ще й поц≥лувала (а „ар≥вников≥ так≥ щир≥ н≥жност≥ випадали нечасто).

ћудрец¤ „ар≥вник, ¤к завжди, не вп≥знав. ” той час ¤к нормальн≥ люди з в≥ком стар≥шають, цей держатель таЇмного знанн¤ потроху молодшав. “епер, п≥сл¤ довгих рок≥в, в≥н скидавс¤ на студента-першокурсника, а ф≥з≥¤ була по-дит¤чому життЇрад≥сною (¤к ≥ завжди, окр≥м випадк≥в, коли вона була по-дит¤чому серйозною). ћудрець був у б≥лому халат≥ ≥ з≥ скальпелем - чи то л≥кував, чи то вдосконалював орган≥зм комусь ≥з своњх уч... пак, друз≥в. ¬ласне, визирнув прив≥татис¤ ≥ знову зник в будиночку, Їдиному у цьому перел≥ску (поза¤к зими тут не буваЇ, а секрет надм≥цного здоровТ¤ був не таким вже ≥ секретом, майже вс≥ вони жили в наметах, спальних м≥шках або просто неба).

„ар≥вник ≥ його друз≥ зустр≥ли ще одну д≥вчину на берез≥ тутешнього озера (справжнього озера, а не калюж≥). "ќсь, познайомс¤, це перша з тих, кого можна було б назвати його учн¤ми. ¬они удвох заснували цей таб≥р". ¬иходило, що ц≥й д≥вц≥ принаймн≥ за сорок. „ар≥вник заперечив: "ѕерший - ¤. ”чень - в≥дступник. ¬загал≥-то, ми з ним однол≥тки, ≥ ф≥зично, ≥ духовно. ¬≥н завд¤ки мен≥ навчивс¤ казати те, що думаЇ, а не те, що в≥д нього оч≥кують. я завд¤ки йому почав розбиратис¤ в соб≥. ћен≥ це подобалось. јле ¤ не зваживс¤ ≥ти до к≥нц¤. Ќу от, сам≥ розум≥Їте... “ому стосунки ≥ зав'¤ли." ѕерша учениц¤ знала њх ≥стор≥ю: "ј в≥н про тебе ≥ не дуже шкодував.  аже, до кожного серц¤ Ї ключ, ≥ нев≥домо, в чињх в≥н руках. ” нього самого небагато ключ≥в, а вс≥ ≥нш≥ ключ≥ треба з≥брати разом з людьми, ¤к≥ ними волод≥ють. ћоже, наприклад, в мене Ї ключ в≥д твого серц¤. ¬≥н не зм≥г в≥д≥мкнуте тебе, але в≥д≥мкнув мене, а ¤ в≥д≥мкну тебе. ≤стина, в найглибшому вим≥р≥, сильн≥ша за будь-¤ке упередженн¤. ¬чен≥-¤дерники фантазували про Ђдивну речовинуї, ¤ка ст≥йк≥ша, н≥ж звичайна, тож варто створити крапельку дивноњ речовини, ≥ вона поглине весь св≥т, перетворюючи його в себе. ¬≥дкривати люд¤м ≥стину - це таке мистецтво, що, ¤к т≥льки його добр¤че засвоњш, процес п≥де поширюватись, ¤к пожежа. «м≥нити св≥т - не така вже ≥ утоп≥¤". "Ќе встигнете. «а м≥с¤ць вже не буде н≥¤кого св≥ту". "ј що буде". "–ад≥оактивне згарище". "≤ людей не буде?" "Ѕудуть, т≥льки мало. ≤ т≥ повернутьс¤ в середньов≥чч¤".

ѕослухати терм≥новий виступ „ар≥вника з≥бралас¤ майже третина сп≥льноти. “≥, кого немаЇ, все одно про все д≥знаютьс¤ в≥д тих, хто Ї. ћудрец¤ теж не було - той керував чиЇюсь "подорожжю всередину самого себе". „ар≥внику було н≥¤ково говорити - в≥н часто виступав перед ворого-партнерами, ¤ких треба було перехитрити, але н≥коли - перед друз¤ми. "—коро св≥т стане зовс≥м ≥ншим. Ќезручним, жорстоким, недоброзичливим. јле не т≥льки. —в≥т намагатиметьс¤ кожного в≥дформатувати ≥ поставити на м≥сце. ¬ цих умовах, ваша перша, друга ≥ трет¤ задача - вижити. ћожете ховатись, можете кривити душею, можете чинити всупереч сумл≥нню - головне зберегти те, з чим ви з≥бралис¤ ≥ що набули тут. якщо вам будуть вправл¤ти м≥зки - поопирайтесь дл¤ вигл¤ду, а пот≥м зроб≥ть вигл¤д, що вас переконали. я не став би таким багатим, ¤кби клав вс≥ ¤йц¤ в один кошик. «араз ви розс≥Їтесь по св≥ту. ј св≥т вас молотиме, нав≥ть парам буде непросто утриматись разом. Ќеможливо буде збиратис¤, ≥ тим паче - збиратис¤ без загрози життю. јле ж ваш≥ духовн≥ нащадки, ¤кщо зустр≥нутьс¤ - то непомильно вп≥знають одн≥ одних. ÷е буде нескоро". „ар≥вник весь час тер кулаком об долоню, немов розтирав щось у порох. "Ќапевне, ви погано розум≥Їте, що таке м≥л≥таризм. ћ≥л≥таризм - це насправд≥ не ст≥льки прагненн¤ в≥йни, ск≥льки перетворенн¤ крањни в казарму. Ќе так страшн≥ вороги, ¤к своњ зверхники. ¬загал≥, солдат боњтьс¤ командира значно б≥льше, н≥ж ворог≥в. ј коли ≥мпер≥њ ведуть в≥йну на знищенн¤ - кожному буде, ¤к солдату в квадрат≥. ≤мпер≥¤ каже людин≥: "“и ж наш, наш! ј отже, бери рушницю ≥ стр≥л¤й. «абруднись т≥Їю кров'ю, ¤кою ми, вс≥ наш≥, разом бруднимо своњ руки, ¤ка об'ЇднуЇ нас м≥цн≥ше, н≥ж родинн≥ зв'¤зки." Ќайменший нат¤к на недостатню в≥ддан≥сть тут працюЇ ¤к червона ганч≥рка. «начно червон≥ша, н≥ж шолом ворога над окопом. √оловне завданн¤ м≥л≥таризму - тримати своњх в њжакових рукавиц¤х.  ожен св≥й, що не хоче бути своњм у цьому сенс≥, маЇ бути закиданий кам≥нн¤м, ≥ кожен, хто не кине або неохоче кине кам≥нь, буде покараний так само". —лухач≥ були, ¤к завжди, весел≥ ≥ ненапружен≥, але тепер кожен найменший порух був обумовленим ≥ необх≥дним - ¤к частина терм≥новоњ п≥дготовки до важких час≥в.

«а три дн≥ „ар≥вник прит¤г з аеропорту вал≥зу. ¬ н≥й були дуже справжн≥ паспорти вс≥х в≥дносно благополучних крањн на ≥м'¤ член≥в сп≥льноти. ƒл¤ хлопц≥в були також б≥л≥ квитки, що зв≥льн¤ли в≥д служби у в≥йську. ≤, майже дл¤ вс≥х, шлюбн≥ св≥доцтва. ¬иключно гетеросексуальн≥ (щоб визнавалис¤ вс≥ма державами, чорт би њх побрав), вони обТЇднували тих, хто мав найб≥льший вплив один на одного, а у незр≥лих ≥ слабких було по над≥йному наставнику.

Ќаступного ранку у досв≥тнЇ небо зд≥йн¤вс¤ л≥так, у ¤кому, кр≥м ≥нших, кун¤в „ар≥вник на плеч≥ своЇњ новоспеченоњ дружини (вперше за свою б≥льш н≥ж тридц¤тир≥чну карТЇру не подумавши про те, що особа, з ¤кою в≥н поводитьс¤ дов≥рливо, може тримати дулю в кишен≥), а тод≥, в≥дкривши вузьку щ≥линку в л≥вому оц≥, розглед≥в у своЇму Ђтетр≥с≥ї, що с≥мдес¤т з гаком держав оголосили про вих≥д з ќќЌ.

Ќа главную
Hosted by uCoz